пригибать - ещё

техн., несов. пригиба́ть, сов. пригну́ть

техн., несов. пригиба́ть, сов. пригну́ть

пригнуть пригинати, пригнути, (немного) надгинати, надігнути, (о мног.) попригинати, понадгинати що до чого. [Вітер носиться, літає, жовті трави пригинає (Олесь). Заєць пригина вуха (Коцюб.)]. Пригнутый - пригнутий, надігнутий, (о мног.) попри[понад]гинаний. -ться - пригинатися, пригнутися, (немного) надгинатися, надігнутися, (о мног.) попригинатися, понадгинатися. [Вовк пригнувся, поглядає, здобич вибирає (Рудан.)].

* * *

несов.; сов. - пригн`уть

-ся см. Пригибать, -ся.

* * *

см. пригибать

см. Пригибать.

* * *

см. пригибать

матем., техн., физ., несов. наклоня́ть, сов. наклони́ть

- наклоняться

сов. от пригибать

матем., техн., физ., несов. наклоня́ть, сов. наклони́ть

- наклоняться

сов. от пригибать

матем.; техн.; физ. наклоня́ть ( пригибать - ещё)

наклонить нахиляти, хилити, нахилити, похиляти, похилити, схиляти, схилити, перехиляти, перехилити, нагинати, нагнути, (редко) поклоняти, клонити, поклонити, уклоняти, уклонити, (о мног.) понахиляти, посхиляти, поперехиляти, понагинати що до кого, до чого, в що, над ким, над чим; (к кому к чему ещё) прихиляти, прихилити, пригинати, пригнути, (редко) приклоняти, приклонити, (о мног.) поприхиляти, попригинати, поприклоняти що до кого и кому, до чого. [Нахиляє дуб високий віти дужі і широкі до червоної калини (Грінч.). Як дуба не нахилиш, так великого сина на добре не навчиш (Номис). Куди хилить вітер, туди й я хилюся (Пісня). Скрізь-же ти, буйнесенький, по полю гуляєш, тирсу похиляєш (Основа 1861). Червонії корогви розпустив, до води похилив (Ант.-Драг.). Журавель схилив довгу шию у колодязь (Коцюб.). Нехай ударять в тулумбаси сумно, а ратища додолу посхиляють (Куліш). Перехилив порожню пляшку над чаркою (Н.-Лев.). Витягає пляшку і перехиляє до рота (Васильч.). Нагинай гілляку, доки молода (Номис). Поле усіляке зілля до себе клонить, аби з нього води напитися (Стефан.). Вітрець шелесне та прихилить мені у віконце пахучий бузок (М. Вовч.). Він радніший був- би їй небо прихилити (Загірня). Пригинав їм вишні, а вони обривали ягоди (Богодух.). Приклонив голову їй на плече і пильно слухав (Загірня)]. -ть голову - нахиляти, нахилити, схиляти, схилити, похиляти, похилити, перехиляти, перехилити, уклоняти, уклонити, (понуро) похнюплювати, похнюпити голову, похнюплюватися, похнюпитися, (приветствуя, прося) уклонятися, уклонитися, похилятися, похилитися, (о мног.) понахиляти, посхиляти голови. [Стискаємо руки й схиляємо голови (Коцюб.). Ще нижче голову похилила (Грінч.). Перехилить голову (Номис). Стоїть, уклонивши голову (Квітка). Сиділа, низько похнюпивши голову (Грінч.). Сидів похнюпившись (Богодух.). Мовчки похилились: «Благослови, - кажуть, - батьку!» (Шевч.)]. -ть на один бок - нахиляти, нахилити на один бік, (пров.) перехняблювати, перехнябити що (набік, на один бік). [Нащо ти так шапку порехнябив? (Сл. Гр.)]. -ть в разные стороны - нахиляти, нахилити в різні боки, розхиляти, розхилити що. [Вітер віє по долині, розхиляє лист калині (Грінч.)]. Наклонённый - нахилений, похилений, (прлг. похилий), схилений, перехилений, нагнутий, понахиляний, посхиляний, поперехиляний; прихилений, пригнутий, приклонений, поприхиляний; похнюплений; перехняблений; розхилений. [Похилена голівка (М. Вовч.). З перехиленої пляшки нічого не текло: була вже порожня (Червоногр.). Видко було тільки похнюплену голову (Богодух.)].

* * *

несов.; сов. - наклон`ить

1) нахиля́ти, нахили́ти, -хилю́, -хи́лиш и мног. понахиля́ти, похиляти, похили́ти; ( склонять) схиля́ти, схили́ти и мног. посхиля́ти; ( нагибать) нагина́ти, нагну́ти и мног. понагина́ти; ( пригибать) прихиля́ти, прихили́ти и мног. поприхиля́ти; ( на бок) перехиля́ти, перехили́ти и мног. поперехиля́ти, сов. диал. перехня́бити, -блю, -биш

2) (к чему, на что - направлять, склонять) схиля́ти, схили́ти (до чого), направля́ти, напра́вити, -влю, -виш, спрямо́вувати, -мо́вую, -мо́вуєш, спрямува́ти, -му́ю, -му́єш (на що)

приклонить прихиляти, прихилити що, (пригибать) пригинати, пригнути що (дерево, гілку). [Я-б радніший тобі небо прихилити]. -ть голову перед кем - похиляти, похилити, схиляти, схилити голову перед ким. Негде голову -нить - нема де голову прихилити, нема до кого, нема де прихилитися, пригорнутися. [Нема де прихилитись в світі одиноким (Шевч.)]. -нить ухо - прихилити вухо. -нить к чему ухо (слушать со вниманием) - слух до чого, до кого схилити. Приклонённый - прихилений, пригнутий. -ться - прихилятися, прихилитися, пригинатися, пригнутися; (о голове) схилятися, схилитися, похилятися, похилитися.

* * *

несов.; сов. - приклон`ить

несов.; сов. - угн`уть